Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
відраджувати — відрадити (відмовляти від якогось учинку / наміру), розраджувати, розрадити, відмовляти, відмовити, відбивати, відбити, розраювати, розраяти, відраювати, відраяти … Словник синонімів української мови
відраджувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відбивати — а/ю, а/єш, недок., відби/ти, відіб ю/, відіб є/ш; мин. ч. відби/в, би/ла, би/ло; наказ. сп. відби/й; док., перех. 1) Ударами відокремлювати частину від цілого. || Ударами відокремлювати що небудь прикріплене, прибите; відкривати. || чим, безос.… … Український тлумачний словник
відмовляти — я/ю, я/єш, недок., відмо/вити, влю, виш; мн. відмо/влять; док. 1) неперех., кому та з інфін.Давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ. 2) неперех. Говорити у відповідь; відповідати. 3) перех. Настійно переконувати… … Український тлумачний словник
відраджати — див. відраджувати … Український тлумачний словник
відраджування — я, с. Дія за знач. відраджувати … Український тлумачний словник
відрадити — див. відраджувати … Український тлумачний словник
відраювати — юю, юєш, недок., відра/яти, а/ю, а/єш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що відраджувати … Український тлумачний словник
розраджувати — ую, уєш і рідко розраджа/ти, а/ю, а/єш, недок., розра/дити, джу, диш, док., перех. 1) Висловлюючи співчуття, заспокоювати, втішати кого небудь. || Відвертати чиюсь увагу від гнітючих думок, переживань, розважати кого небудь. 2) Умовляти кого… … Український тлумачний словник
відбивати — I = відбити 1) (ударами відокремлювати частину від цілого), оббивати, оббити, надбивати, надбити, збивати, збити, відколювати, відколоти, лупати 2) (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм змушувати його відступити), відкидати, відкинути … Словник синонімів української мови
